За щільно зачиненими дверима банку чути жаргонні слівця, лихослів'я, супереики:
      - І ти московський блазень сюда
      потрапив? Ха-ха!
      - Знову цей лось із Мінська
      смердить, здох, мабуть?
      - На тобі крові більше, ніж водяних знаків, мокрушник!
      - Ха- ха-ха!
      - Макулатура
      - Фантик!
      - Зайчик!
      - «Ша-а! Дешевки», у кутку сейфа блимнув вогник, на мить освітивши зелений смокінг і облич -чя американського президента, повіяло димком дорогих сигарет.
      - Дешевки, - продовжував буркотіти Долар. - Набридло слухати.
      - І про що можна базікати? -дивувався його сусід по рахунку Фунт Стерлінгів, - Вони навіть не варті паперу, на якому надруковані.
      - Ну і атмосфера в цьому банку, - зізнався зелений авторитет своєму сусіду. - Ти довго тут паришся?
      - З металом потрапив. Все задарма сплавляють за кордон.
      - А я з «Бласко» влип. З тих пір доброго слова не чув.
      - А пам'ятаєш Париж?
      - Нотр-Дам-де Шан.
      - Ейфелева вежа.
      - Кудюкін, блін!..
     

Газета “Червоний промінь” (м. Суми), квітень 1995 р